Науковий співробітник «Музею Михайла Мармера» взяв участь конференції «Національні меншини і колективна пам’ять титульних націй: дилеми (не) забуття»


Страница входа Новости музея Науковий співробітник «Музею Михайла Мармера» взяв участь конференції «Національні меншини і колективна пам’ять титульних націй: дилеми (не) забуття»

Науковий співробітник «Музею Михайла Мармера» взяв участь конференції «Національні меншини і колективна пам’ять титульних націй: дилеми (не) забуття»

30-31 березня у м. Рівному проходила IV Всеукраїнська науково-практична конференція «Національні меншини і колективна пам’ять титульних націй: дилеми (не) забуття», яку організували Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка» (Рівне), Український центр вивчення історії Голокосту (Київ), Рівненський державний гуманітарний університет (Рівне) та Фонд імені Рози Люксембург (Берлін).


На форумі для вирішення складних проблем сучасності зібралися авторитетні фахівці із різних міст України. Високий рівень заходу підтверджувався участю відомих представників вітчизняної наукової еліти: Р. Постоловського, кандидата історичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України, ректора Рівненського державного гуманітарного університету, М. Гона, доктора політичних наук, професора, завідувача кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, директора Центру студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка», М. Тяглого, відповідального редактора наукового часопису «Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі», А. Киридон, доктора історичних наук, професора, директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво», В. Венгерської, доктора історичних наук, професора кафедри історії України Житомирського державного університету ім. І. Франка, В. Нахмановича, провідного наукового співробітника Музею історії м. Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, Г. Бекірової, кандидата політологічних наук, ведучої кримськотатарського телеканалу ATR, І. Монолатій, доктора політичних наук, професора кафедри політології Інституту історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, С. Римаренко, доктора політологічних наук, професора, головного співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Ф. Кураса НАН України, І. Склокіноъ, кандидата історичних наук, дослідниці Центру міської історії Центрально-Східної Європи, В. Бабкі, кандидата політичних наук, молодшого наукового співробітника Держаної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та ін.


Серед учасників заходу була й Маріана Шпак, аспірантка кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету, науковий співробітник Криворізького музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».


Перший день конференції був присвячений обговоренню таких тем як «Національна ідентичність і колективна пам’ять: механізм (не) взаємодії «Ми» – «Вони»» та «Національні меншини й національні літератури: простір діалогу і взаємопізнання». На думку організаторів, вирішення питань такого характеру є дуже важливою складовою у процесі формування політики пам’яті України. Науковці визначили, що Революція Гідності та військові дії в зоні АТО мають великий вплив на свідомість українців. Але на сьогодні, нажаль, суспільство розділене в поглядах, і це не дає змогу створити сильну країну. Тому в кожному виступі спеціалістів було представлено пошуки та альтернати у подоланні розбіжностей світоглядів українського суспільства і трансформація у єдиний, спільний.


Виявляється, що наразі історики та політики ще не навчилися діяти разом, і це часто спричиняє непорозуміння між висновками спеціалістів та наказами державних чиновників про закладення фундаментальних основ колективної пам’яті народу. Яскравим прикладом стала декомунізація, яка за кілька років принесла більше запитань, аніж відповідей. Тому головним завданням, яке стоїть перед науковою елітою – це спільне вирішення проблем минулого із цілеспрямованими та чіткими діями, які б змогли наблизити Україну до західноєвропейського досвіду формування державної національної пам’яті.

Крім цього, в історичній науці та літературі ще повністю не сформовано категорій та понять, які б могли стати символами України. Все це ускладнює заміну радянських героїв на суто українських, не дає сформувати усвідомлення себе «іншими» й самобутніми.

Вперше в доповідях було порушено теми про те, як спільна радянська історія та ідеологія стали підґрунтям для сприйняття населенням у 2014 р. втручання Росії «визволенням» і створенням у майбутнього утопічного гармонійного добробуту на окупованих землях Донецької й Луганської областей в та анексованої Автономної республіки Крим.

Багато фахівців продемонстрували технології ідеологічного впливу й пропаганди, які діяли ще задовго до війни, та провели паралелі із сучасністю. Стає очевидним, що в вище названих частинах України, діють авторитарні закони, що не дозволяють виявляти свою українську сутність. Це проявляється в тому, що сучасна історична освіта в ЛДНР покладена на формування молоді, яка буде жити імперським та радянським минулим. Участь молоді у відкритті пам’ятників Й. Сталіну та загиблим лідерам-бойовикам призводить до травмування національної пам’яті цілого покоління українців.

На конференції А. Киридон презентувала книгу «Гетеротопії пам’яті: теоретико-методологічні проблеми студій пам’яті», авторкою якої є. Ця наукова праця допоможе вітчизняним історикам знайти багато відповідей у дослідженнях понять колективної пам’яті.

Наступний день заходу був присвячений обговоренню таких питань як: пам’ять про «Іншого» у ракурсі сучасних медійних технологій; пам’ять про жертв геноцидів та масових вбивств у поліетнічному соціумі; інституційні репрезентанти політики пам’яті та культорологічні проекції пам’яті. Вчені-історики представили свої наукові дослідження у галузі збереження й формування пам’яті українців, їх позиції у відношенні до «совєтських» меморіалів, причин й наслідків Волинської трагедії 1943 р.

Маріанна Шпак, науковий працівник Криворізького музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера», аспірантка Запорізького національного університету, проаналізувала напрям свого доробку в дисертаційному дослідженні «Голокост в Болгарії: дилема (не) забуття як прояв травматичної пам’яті», де вона продемонструвала причини несприйняття болгарським народом явища Шоа, та наслідків від несформованої Болгарією моделі відповідальності окремих представників за злочини проти людства.

Таким чином, всеукраїнська конференція набула найцікавіших тверджень та рішень, які наближають формування нових контурів національної пам’яті нашого народу. Сьогодні вчені-історики роблять все для того, аби майбутні покоління жили в правдивому світі з реальними героями і подіями, а не у викривленій історичній дійсності. Але якою б плідною не була праця спеціалістів, чомусь кожного разу в розв’язках наукових досліджень наступає момент, коли «минуле ще не відпускає»…

2017.04.03.